ЕКСПЕРЕМЕНТАЛЬНА РЕЖИСУРА ДМИТРА БОГОМАЗОВА НА ПРИКЛАДІ ВИСТАВИ «ЖІНКА З МИНУЛОГО»



Сучасний український театр – це мистецтво, яке тяжіє до пошуків новизни у відображенні внутрішнього та зовнішнього світу людини, вдаючись до експериментальних пошуків у сценічному просторі. Одним із найяскравіших режисерів-новаторів у театральному мистецтві України є Дмитро Богомазов, у роботах якого простежується екстраординарність постановочної партитури. Д. Богомазов акцентує увагу на психологізмі акторської гри в поєднанні з оригінальними засобами художньої виразності, які ґрунтуються на залученні здобутків науково-технічного прогресу, що стирає межу між мистецтвом театру та кіно. Яскравим прикладом поєднання драматичного театру із мультимедійними технологіями у творчості Д. Богомазова є вистава Київського театру «Вільна сцена» «Жінка з минулого» (2007 рік).

Здійснена Д. Богомазовим вистава «Жінка з минулого» Р. Шиммельпфенніга – це оригінальне поєднання таланту режисера-постановника з хистом сценографа. Дмитро Богомазов створив сценографію, яка є яскравим проявом постмодернізму в українському театрально-декоративному мистецтві. Камерна сцена, в умовах якої здійснювалась вистава, змушувала режисера діяти в умовах обмеженого простору. Це спонукало до створення унікальної концепції мультимедійного оформлення спектаклю, що увиразнювала акторську гру. Це вистава, в якій сценографія не тільки позначає місце дії, а й поєднується з рухами акторів, реагує на події, видозмінюючи загальну атмосферу за допомогою відеоряду, побудованому на знакових образах у вигляді метафор, алюзій, порівнянь та гіпербол, що відображали минуле головних героїв та їхній психоемоційний стан.


Екраном для проекціювання відео (автори О. Чорний і Г. Хмарук) слугувала сіра стіна з п’ятьма дверима, які постійно обігравалися акторами. На початку вистави над головами Франка (Володимир Канівець) й Клаудії (Світлана Штанько) загораються дві лампочки, що є важливими виражальними засобами відеофільму. Над дверима відображаються написи, що допомагають глядачам збагнути хронологію подій, яка за задумом режисера навмисно порушена. За допомогою проектора відбувається зміна місця дії (двір біля багатоповерхового будинку, ванна кімната, спальня Франка й Клаудії, кухня тощо) та елементів декору (білий колір дверей). Мультимедійна декорація також відображає внутрішні порухи душі героїв – спогади про подорож у Париж Франка й Клаудії, що проявлялися у ритмі кружляння Ейфелевої вежі на тлі яскравих салютів. Такий режисерський хід сприяв зануренню глядача у підсвідомість героїв.


Окрім позначення місць і внутрішнього життя героїв, мультимедійне оформлення, яке можна назвати відеодекорацією, демонструє персонажів вистави: оголену Ромі, яка була колись коханою Франка, множинний профіль її обличчя у вигляді п’яти портретів, які виконують пісню самого Франка, чорні силуети людей-тіней, котрі сновигають на тлі екрану.


Сценографія Д. Богомазова не обмежується відеодекораціями. На правій стіні бачимо дзеркально написане крейдою речення: «Де ви були всі, коли мене не було». Цей напис є свідченням того, що подружнє життя Франка давно поглинуте побутом й фактично втратило свій шарм ще до повернення Ромі, перетворивши колись щасливу пару в роботів, яких постійно щось роз’єднує, а поєднує лише звичка бути поруч. Після вбивства Анді (Олександр Комаренко), Ромі стирає згаданий напис і до фіналу вистави на чорній стіні залишається лише вислів: «не було», що свідчить про відсутність справжнього кохання між подружжям від самого початку їхніх стосунків.


Під час вистави актори створюють настінні зображення й символічний реквізит за допомогою крейди (позначення ліжка, коробок). Крейдяні малюнки дому повторюються у відеооформленні – на стіні відображаються контури люстри з великою лампочкою та кімнати під дахом, у котрій опиняються Ромі й Анді. Коли персонажі потрапляють до намальованого дому, їхні постаті так само обводяться лінією. Крейдяні малюнки з’являються і у верхній частині стіни прямою смужкою відеоплівки. Також Ромі пише на екрані-стіні крейдою слова з пісні, яку виконували в одному з епізодів її портрети: «Loveyouforever».


Мультимедійна постановка Д. Богомазова є відображенням абсурдності людського життя, передачею філософії смерті. Спогади Франка у трактуванні режисера постають як проекція колажу з різноманітних газетних вирізок та фотографій. Відео туману, який немовби заповнює всю сцену, блискавки і ліхтаря, що пульсує в центрі сцени, стають образним відтворенням невідворотності трагедії. Перетворення туману в криваво-червоний дим стає прообразом вбивства, крові й пекла, а злива, що стікає по центральних дверях, надає постановці ще більшого напруження.


Режисер застосував у своїй постановці художні прийоми, характерні для кінематографу, а також використав елементи акторської гри з японських фільмів жаху, що найяскравіше виявилося у пластиці, техніці мови, костюмі та гримі Ромі. Гра решти персонажів вирізняється механізованими рухами, що ототожнюється з натовпом людей, які живуть не за власними принципами, а відповідно до загальноприйнятих норм соціуму.

Вистава Дмитра Богомазова демонструє химерні наслідки недотримання даного слова, відмову від щирого кохання, що виражається в образах Франка та Анді й неспроможність останнього боротися за почуття до Тіни (Яна Соболевська).


Атмосфера, спосіб існування акторів, художній простір, музичний супровід, декорація змушують замислитися над основною думкою вистави: ніколи не можна давати обіцянку, коли ти не впевнений у тому, що зможеш її дотриматися, адже це може мати згубні наслідки.


Вистава «Жінка з минулого» Р. Шиммельпфенніга у 2008 році була відзначена премією «Київська пектораль» у номінаціях: найкраща камерна вистава (вистава малої сцени), найкраща режисерська робота, найкраща сценографія (Д. Богомазов, Г. Хмарук, О. Чорний) і найкраще виконання жіночої ролі (К. Качан за роль Ромі). Вистава Дмитра Богомазова «Жінка з минулого» вирізняються високою інтелектуальністю, глибоким психологізмом і є цікавим експериментальним пошуком у сценічному просторі України.


ЛІТЕРАТУРА:

Ясинська М. В. Експериментальна режисура Дмитра Богомазова на прикладі вистави «Жінка з минулого» / М. В. Ясинська // Культурно-мистецьке середовище: творчість та технології : зб. матеріалів Восьмої Міжн. наук.-творчої конф., м. Київ, 16 квітня 2015 р. - К. : НАКККіМ, 2015. - С.184-187.


#Режисура #Directing #ДмитроБогомазов #Сценографія #Scenography #Ukrainiantheatrer #Українськийтеатр #Театр #Постмодернізм #ЖінказминулогоРШиммельпфенніга #експерементальнарежисура

Follow Us
Recent Posts