Мистецтво після соціально-політичних потрясінь



Мистецтво являє собою живий організм, який в залежності від суспільних зрушень здатен набувати нових кольорів й модернізувати свою суть, переплітаючись із актуальними тенденціями й найгострішими історичними подіями, віднаходити оригінальних втілень й творити історію шляхом перенесення побаченого автором із реального світу в призму засобів художньої виразності. Революції, державні перевороти, війни є і були болючим шляхом, який проходили всі світові держави на певних етапах розвитку й ставали тією рушійною силою, яка робила неабиякий вплив на культурні процеси й направляла їх в інше русло. Подібно до того, як змінився світ після років Другої світової війни, внісши значні зміни у суспільство, ставши поштовхом до виникнення нових рис у мистецтві й породивши новий етап розвитку світової культури, події в Україні кінця 2013 - середини 2014 років змінили не тільки громадян країни, вони перевернули сприйняття українського мистецтва й принесли в нього більш глибоке сенсове навантаження. Сьогодні мистецтво чи не найяскравіше за роки незалежності України почало виконувати функцію не тільки задоволення естетичних проблем глядача, а і стало рушійною силою у самоідентифікації нації, надали натхнення провідним митцям України розвивати свою творчість у патріотичному руслі. Шок, який принесли у буденне життя українців події на Майдані Незалежності й військовий конфлікт на Сході держави, став рефлексією для багатьох провідних культурних діячів сучасності.


Митці ніколи не стояли осторонь політичних зрушень, свідкам яких вони були, намагаючись увіковічнити моменти, які перевернули світогляд й стали переломним етапом для людства. Одним із таких митців є один із найвпливовіших і найпродуктивніших художників сьогодення - Матвій Вайсберг. Він активно висловлював свою громадянську позицію під час Революції гідності, й переніс свої враження від доленосних подій зими 2013-2014 років на полотно. Вайсберг, пропустивши крізь себе переживання від побаченого, передав на своїх картинах болючу трансформацію української державності в призму нової системи цінностей.

Рис. 1. М. Вайсберг. Цикл «Стіна»

Рис. 1. М. Вайсберг. Цикл «Стіна»


У своєму циклів "Стіна" автор фрагментарно зобразив хронологію подій на Майдані. Цикл складається із 28 картин невеликого розміру. В них передані події трьох стадій революційної боротьби: ночі першого грудневого штурму, січневі бої і етап лютневих протистоянь. Цикл побудований в кращих традиція драматичних творів.  Якщо скористатися здобутками теорії літератури й перенести їх в область образотворчого мистецтва, то в циклі Матвія Вайсберга можна побачити чітке слідування архітектонічній побудові сюжету. Виникає бажання назвати даний цикл образотворчою п'єсою, в якій фарбами досконало виписані емоції й глибокий символічний підтекст.


Експозицією циклу можна визначити відображений автором романтичний початок революції, сповнений передчуттями непростої боротьби, яка випала на долю українського народу. В першій картині "Стіни" похмурою гамою кольорів автор вимальовує полум'я, як символ початку героїчної, жорстокої боротьби. Ще в прадавні часи людство ототожнювало вогонь з самопожертвою, революційністю, звитягою. У міфології з вогнем завжди пов'язували перехід цивілізації на іншу стадію розвитку. Саме тому в композиції перших картин зображення вогню займає значні площі, цим самим узагальнюючи наростання напруги у боротьбі. Ще одне трактування вогнища можна віднайти звернувшись до легенд про птаха Фенікса. В цьому випадку вогнище в перших картинах циклу можна трактувати як початок відродження нації, самоусвідомлення власної значущості й початок тернистого шляху до побудови новітньої незалежної фактично, а не формально держави. Тоді сіра Інститутська вулиця може ототожнюватися з початком непростого процесу оновлення, за який довелося заплатити занадто дорогу ціну.


Зав'язка образотворчої оповіді настає в другій картині, де полум'я переростає у  всепожираюче, неконтрольоване вогнище. Якщо на першій картині полум'я можна порівняти із багаттям, то тут вже вогонь переростає у пожежу. Розвиток дій картинної композиції триває від третьої до двадцять другої картин. Тут динамічно викладено весь перебіг революційних подій. Чим далі картина від початку - тим більше сірих відтінків на ній переважає. Вогонь поступово вщухає й головний акцент починає виконувати кіптява. В кожній картині, в експресивному характері мазків, відчувається особистий біль автора, який найбільше зростає в двадцять третій картині й перетворюється на відчайдушну розпуку. Криваво червона пляма на чорному тлі стає кульмінацією сюжету. Жодні слова не здатні так точно передати той біль, ту шалену напругу, які демонструють поєднання багряно-чорно-сірих фарб митця.

Рис. 2. Перша картина циклу «Стіна»

Рис. 2. Перша картина циклу «Стіна»

Рис. 3. Друга картина циклу «Стіна»

Рис. 3. Друга картина циклу «Стіна»

Рис. 4. Двадцять третя картина циклу «Стіна» М. Вайсберг

Рис. 4. Двадцять третя картина циклу «Стіна» М. Вайсберга

Розв'язка настає в останній картині, котра вирізняється з поміж інших. Інститутська в сірих барвах, яка перетворилася на згарище у барикадах, викликає досить неоднозначні почуття. Її можна розуміти і як уособлення кладовища, яким стала вулиця для  борців за справедливість, так і як втіленням надії на те, що сотні людей віддали своє життя за вищу мету не дарма і великі втрати принесуть за собою ще більші здобутки. Варто зазначити, що це єдина картина на якій панує світлий день: крізь дим і хмари прорізаються ніжно-блакитні небеса як символ сподіванки на перезавантаження людських чеснот і згадка про те місце, що стало домівкою для Небесної сотні. Важко назвати цю картину оптимістичною, але в ній чітко простежується сподівання на те, що пітьма відступить із українських земель.


Рис. 4. М. Вайсберг. Двадцять восьма картина циклу «Стіна»

Рис. 4. М. Вайсберг. Двадцять восьма картина циклу «Стіна»


Варто зазначити, що цикл "Стіна" став дійсно фундаментальним в сучасному українському мистецтві й допомагає переосмислити істинні людські цінності. Відображений апокаліпсис зачіпає за найболючіші струни людської душі, змушуючи знову і знову повертатися до химерних подій зими 2013-2014 року. "Стіна" Матвія Вайсберга викликає асоціацію зі Стіною плачу й увіковічнює трагедійний бік соціально-політичних змін, що допомогли, ніби Феніксу постати із попелу новітньому українському суспільству із чітким усвідомленням ваги громадянської позиції.

Після споглядання останньої картини виникає бажання поставить три крапки і очікувати, що наступні картини Вайсберга будуть відображати позитивні здобутки героїчної боротьби за людську гідність. Відтепер українське мистецтво ніколи не буде таким, як раніше. Воно перейшло на якісно нову сходинку свого розвитку, на яку одним із перших гідно вступив геній Матвія Вайсберга з своїм емоційним, тривожним і болючим циклом "Стіна".

2014 рік

#Статті #Articles #МатвійВайсберг #ЦиклСтіна #Образотворчемистецтво #Революціягідності

Follow Us
Recent Posts