МІМ


Оригінальний сценарій німого короткометражного анімаційного фільму

Похмура дощана погода. Одне із тих самих великих урбанізованих міст, де всі дивляться одне одному в обличчя, але ніхто не помічає очей. Купа автомобілів понуро пересуваються дорогою центральної вулиці. Салон старого білого автобусу заповнений чорно-білими людьми. Жінка в діловому костюмі, що стоїть попереду, безупинно розмовляє по телефону. Хлопець, котрий сидить праворуч від водія, читає книжку, роблячи вигляд, що не убачає літню пані з великою торбиною, яка стоїть над ним. Маленька дівчинка біля літньої жінкою тримається за спідницю мами й з цікавістю споглядає навколо. Вікна автобуса заливає рясний дощ.


На останньому місці, біля вікна, сидить мім у великих кумедних окулярах, коричневому високому циліндричному капелюсі, з правого боку якого прикріплена жива біла ромашка й з парасолькою в руці. На його щоці намальована сльоза. Він дивиться на дівчинку й робить кумедні гримаси. Спочатку мім вдає із себе повітряну кульку: малює рухами насоса й починає накачувати повітрям свої губи, а потім різко здуває їх до попередніх розмірів. Опісля він бере до рук уявний бінокль і починає оглядати всіх навколо. Примітивши молоду дівчину праворуч від себе, яка з усіх боків оглядає своє обличчя у невеликому сріблястому люстерці, мім кладе бінокль собі на коліна й дістає з-під пахви уявне дзеркало великих розмірів і розпочинає копіювати її рухи. Дитина сміється у відповідь. Мім бере знову бінокль і уважно дивиться крізь нього на літню жінку, встає з місця, кладе бінокль собі під капелюх й жестами пропонує їй сісти. Жінка сідає. Мім підходить ближче до дівчинки, дістає із кишені яскраву різнокольорову цукерку і дає дитині. Вона захоплено бере цукерку до рук і вдячно усміхається. Помітивши це, мати дівчинки смикає малечу за руку, суворо дивиться на міма й, забравши цукерку в дитини, віддає назад міму, а дівчинку сварить пальцем й при цьому недовірливо поглядає на чоловіка. Мім, надувши вуста, робить розпачливий вираз обличчя і малює на правій щоці ще одну сльозу.


Автобус зупиняється. До нього входить натовп чорно-білих сутулих людей, більшість із яких тримають у руках пошарпані шкіряні портфелі. Люди навколо, чоловіки і жінки, схожі між собою: в них опущені голови і вони постійно синхронно дивляться на годинник. Натовп змушує міма підійти ближче до дверцят автобуса й притискає його до скла. Він, тримаючись за поручні, уважно спостерігає за тим, як на фоні чорно-білих будинків і залитих водою доріг, ніби мурахи, прикриваючись парасольками кудись поспішають метушливі люди.


Раптом на одній із зупинок поміж сірих чоловіків,один із яких тримає перед обличчям газету, він бачить світло, що засліплює йому очі. Мім дістає із лівої кишені сорочки червону хустинку, знімає окуляри й протирає нею очиці. Після цього знову одягає окуляри, уважно дивиться на зупинку й помічає там дівчину-міма в жовто-блакитній смугастій сукні. Дівчина махає йому рукою. У міма від її привітання запотівають окуляри. Він швидко витирає їх рукавом сорочки. Чоловік дотягується до стоп-крану і різко на нього натискає. Чорно-білі люди, всі як один, хиляться в бік розгніваного водія. Відчиняються двері й мім, повісивши парасольку на лікоть, по калюжах біжить до зупинки, де стоїть усміхнена кольорова пані. Йому вслід водій кидає порожню бляшанку з надписом «Пиво». Мім підбирає посудину й викидає її у сміттєвий бак. Підійшовши ближче до панянки, чоловік знімає капелюх на знак вітання. Вона, в свою чергу, робить кніксен. На якусь мить вони завмирають й обмінюються багатозначними поглядами. Мім стоїть під дощем й, пильно дивлячись на неї, швидко крутить у руках носову хустинку. Вона в цей час уважно стежить за тим, які дії роблять його руки. Через якусь мить мім згортає носовика у форму серця і, не спускаючи з дівчини очей, несміливо протягує пані. Вона червоніє і відводить погляд убік. Мім робить крок назад, стає навколішки на мокрий асфальт й, притиснувши носову хустинку до серця, знову протягує до дівчини. Вона відвертається від нього спиною. Мім встає й, похнюпившись, малює собі третю сльозу, кладе серце до лівої кишені сорочки й прямує до скверу, що красується за зупинкою.


Крокуючи сквером, мім опустивши голову, опирається на парасольку, мов на ціпок, і дивиться як краплини дощу відскакують від його лакованих черевиків. Несподівано чиясь рука торкається до його плеча. Мім піднімає голову, хутко розвертається і бачить дівчину-міма в руці якої світиться смугасте жовто-блакитне сердечко . В другій руці дівчини дві шпильки. Однією з них вона прикріплює своє серце чоловіку на лівий бік сорочки. Мім дістає із кишені своє червоне серце, забирає з долоні пані шпильку і прикріплює його на сукню дівчини. Панянка витирає рукою з обличчя міма намальовані ним сльози. Він бере її за руку, відкриває парасольку із якої висипаються різнокольорові конфетті, що роблять все навколо них барвистим. Мім знімає із капелюха ромашку і дарує дівчині. Вони йдучи алеєю під відкритою парасолькою розфарбовують все в яскраві кольори.

Кінець

1 серпня 2014 року

#Сценарій #Scripts #Сценарий #Анімаційнийкороткометражнийфільм #Мім #Сценарійнімогофільму

Follow Us
Recent Posts
Archive
  • Instagram
  • Facebook Basic Square
  • YouTube