20.01.17
І знову спогадом стрімким
До мене йдуть знайомі звуки,
В яких відлунням голосним
Сміялись, беручись за руки.
І кожну мить в нашій весні
Зникали всі земні турботи.
Разом були неначе в сні,
Де ми творили власні ноти.
Та якось стихли голоси
І обірвались ніжні струни.
Так розійшлися полюси -
Закоханість вже поза зони.
Щодня приходять в мої сни
Твої до болю рідні очі,
Й чекаю кожної весни,
Надіюсь, що ці сни пророчі.
І відчуваю, як в душі
Твоя любов мою тримає,
Але в твоїх піснях вірші,
В яких для нас рими немає.
Та якось стихли голоси
І обірвались ніжні струни.
Так розійшлися полюси -
Закоханість вже поза зони.
© Марія Ясинська
